Маршал Соколовський Василь Данилович: біографія, історія та цікаві факти

Чи пам'ятаємо ми імена тих сміливців, які здобули для нас перемогу над фашизмом? Героєм нашої розповіді є Соколовський Василь Данилович (1897-1968) - Герой Радянського Союзу. Він був одним з керівників легендарної битви за Москву. Сьогодні знавці військової справи вважають його володарем справжнього таланту воєначальника. Його називають вольовим, рішучим, цілеспрямованим і мужнім, готовим цілком присвятити себе святій справі захисту Батьківщини.

Василь Данилович Соколовський: біографія, історія життя

Майбутній маршал народився в 1897 році, 21 липня в маленькому селі Козлинки, яка перебувала в Білостоцькому повіті (нині у Польщі), в сім'ї бідного селянина. Дитинство у нього, природно, було дуже важким, напівголодним і холодним. Однак хлопчина був досить здібним і весь час рвався вчитися в сільській школі. У більш зрілому віці він, бажаючи стати вчителем, два роки навчався у спеціальній школі, а після цього працював викладачем у сільській школі. У 1914-му він вирішив продовжити навчання в учительській семінарії в місті Невеле (нині знаходиться в Псковській області). Тут він залучився в роботу революційного гуртка студентської молоді. Часи були передреволюційними і за членами цієї організації велося стеження з боку працівників царської охранки. Одного разу під час зборів на них було скоєно напад, а керівник угруповання більшовик Урбан був заарештований. Всі інші члени, серед яких був Соколовський Василь Данилович, потрапили під слідство. Проте Лютнева революція поставила крапку в цій справі.

Армійська життя

На початку 1918 року Василь Данилович закінчив семінарію, однак після цього йому не довелося працювати в якості вчителя, і причиною цього була впала Жовтнева революція. Саме в цей час в Росії почала утворюватися Робітничо-Селянська Армія, яку згодом стали називати Червоною. І ось В. Д. Соколовський виявив бажання вступити до лав цієї освіти. Оскільки у нього був досвід педагогічної роботи, то його не взяли у рядові, а направили на Перші військово-інструкторські курси в Москві, де навчання стала проходити в прискорених темпах. Будучи курсантом, він досить часто залучався для боротьби та ліквідації банд – противників революції. Одного разу йому довелося взяти участь у бою з монархістами, який проходив вночі у купецькому клубі, і ця операція глибоко врізалася в його пам'ять.

Початок кар'єри

Отучившегося на курсах Соколовського направили в експедиційну групу, яку незабаром переправили на Східний фронт, де йшла боротьба з бандою Семенова. При підході до Єкатеринбургу (тоді місто ще не перейменували в Свердловськ), вони зіткнулися з ворожими корпусам і влившись в загін червоногвардійців Уралу, стали вести бої з повстанцями. За виявлену доблесть Ст. Соколовський був призначений командиром роти розвідників, а потім отримав посаду командира полку, що входить до складу 2-ї дивізії, якою командував Р. П. Ейдеман. Саме тут він отримав свій перший досвід ведення бою.

Подальше навчання

Коли в 1918 році була заснована Військова академія РСЧА (тоді вона називалася Академія Гененштаба) майбутній маршал Соколовський був серед перших слухачів. Ст. Ленін не раз відвідував це вищий навчальний заклад, розмовляв зі студентами. Саме тут вперше побачив радянського вождя Василь Данилович, і на нього ця зустріч справила незабутнє враження. Теоретичні знання слухачі отримували в стінах академії, а потім їх відправляли на навчання на фронт. Соколовський був направлений до складу 10-ї армії, яка вела боротьбу з денікінцями, белокозаками Голубинцевим, Мамонтовим і Шкуро. Після цього він повернувся в Москву і продовжив навчання в академії. Через кілька років його визначили на Кавказький фронт. Майбутній маршал Соколовський був призначений начальником штабу 32-ї стрілецької дивізії, яка брала участь у процесі встановлення влади Рад в Азербайджані. Вони також вели боротьбу з вірменської революційної партії "Дашнакцутюн".

Особисте життя

В роки Громадянської війни відбулася зустріч командувача з своєю дружиною, Ганною Петрівною Баженової. Звичайно, вона і не підозрювала, що її чоловік – майбутній маршал Соколовський. Ганна Петрівна працювала в старицинском повітовому комітеті РКП (б). Вона, як колись її майбутній чоловік, вступила до лав Червоної Армії добровільно, працювала агітатором, потім комісаром госпіталю, а потім секретарем парторга в Царицино. Потім її перевели в Азербайджан, в головний штаб займатися агітаторською роботою. Тут вона і зустрілася з Васею (так вона лагідно називала бойового командира). Після реєстрації шлюбу вони вирушили до Москви, де вона почала навчання у Військово-господарської академії. Тим не менше після закінчення вузу вона не змогла повернутися в армію. А ось Ст. Соколовський був направлений в туркестанський фронт, де в ньому найбільше потребували. Ганна Петрівна подалася у Ташкент слідом за чоловіком. Однак там, на чужій землі, загинула від хвороби їх маленька дочка, і це було великим ударом для родини. Але у них не було часу довго сумувати з-за важкої втрати. Кожен з них намагався зайняти себе повністю, щоб приглушити біль.

Туркестан

Три роки подружжя прожило в Середній Азії. Незабаром Соколвский отримав підвищення і був призначений командувачем групою військ Самаркандської і Ферганської областей. У цей період його поранило кулею басмача, однак він не побажав вийти з ладу. За сміливість, мужність і винахідливість Ст. Д. Соколовського нагородили орденом "Червоний Прапор". У 1924 році була проголошена Туркестанська республіка. Після цього їх сім'я знову була переведена в Москву.

Роки ВВВ

До початку 1942 року майбутній маршал Соколовський вже був головою штабу Західного фронту, а через рік він за наказом верховного головнокомандувача був призначений командувачем фронту, і коли в 1943 році відбулася Ржевсько-Вяземська операція, то він був її безпосереднім керівником. Саме тут він вперше сповна проявив себе і показав всім, на що здатний. Втрати німців були понад 40 тисяч чоловік, танків та іншої техніки – близько 1000. З середини 1943 року Західний фронт брав участь майже одночасно в двох масштабних наступальних операціях: Орловської, яку інакше називали "Кутузов" і Смоленської, названої на честь російського воєначальник - "Суворов". У Смоленської операції радянські війська здобули перемогу над 20 дивізій ворога, а 55 були скуті. До кінця цього року місто було повністю звільнено від загарбників. До речі, в цей період під керівництвом Соколовського билися не тільки руські, але й французькі та польські війська. За заслуги перед вітчизною, він по завершенні цієї операції був нагороджений двома орденами, а також отримав звання Генерала Армії. Влітку 1946 року розум, мужність і відвага Соколовського були оцінені і винагороджені керівництвом країни. Він отримав звання героя і Маршала СРСР.

Особистісна характеристика

Соколовський Василь Данилович - маршал Радянського Союзу - володів неабияким характером. У нього був потужний аналітичний розум, він був розважливим і спокійним, дуже дипломатичним. Розповідають, що коли він дзвонив в якесь військове підрозділ, то обов'язково уявляла, і тільки потім повідомляв про причину дзвінка. Він дуже любив російську класику. Обожнював Пушкіна і Толстого. Вже будучи дідусем, він звозив своїх внучок на екскурсію в Ясну поляну і дуже переживав, що німці нашкодили маєтку його улюбленого письменника. Він дуже багато працював, спав по три години на день. Йому подобалося ходити по гриби, а от рибалка його зовсім не цікавила. Соколовський не мав близьких друзів, тим не менш він любив спілкування. Особливо йому подобалося проводити час з родиною - дружиною, дітьми та онуками.

Висновок

Василь Соколовський, Маршал Радянського Союзу, помер у віці 70 років. У його честь названа вулиця в місті Смоленську. На одному з будинків міста встановлена пам'ятна плита.