Святитель Тихон Задонський: житіє

Він став одним з найяскравіших православних релігійних діячів-богословів, які жили у XVIII столітті і канонізованих в лику святителів і чудотворців Російської Церкви. Єпископ Воронезький і Єлецький, Святитель Тихон Задонський прожив складне і в той же час чудову, повну духовних плодів життя, за що не втомлювався дякувати Господу. Святий жив дуже скромно, вживав мізерну їжу і не боявся важкої фізичної праці, однак зовсім не цим він прославився. Його любов до Господа була настільки велика, що практично все своє життя він присвятив служінню Церкві Бога на землі.

Святитель Тихон Задонський: житіє

Майбутній єпископ, а поки в світі Соколов Тимофій Савелійович, з'явився на світ у 1724 році в селі Короцко Новгородської губернії. Родина була дуже бідною, отець Савелій Кирилов був дячком. Нове прізвище Тимофія дали в Новгородській семінарії. Свого батька він не пам'ятав, бо той дуже рано помер. На руках матері залишилось шестеро дітей - чотири сини і дві доньки. Старший брат теж, як і батько, став дячком, середнього взяли в армію. Коштів ніяких не було, і тому вся сім'я жила практично впроголодь. Бувало, коли в будинку зовсім не було чого їсти, Тимко за шматок хліба цілий день боронив ріллю у багатого мужика.

Ямщик

Однак до них часто став заїжджати бездітний, але багатий ямщик. Він полюбив Тимка як рідного, і умовив його матінку віддати його, щоб виховати сина і в кінці свого життя відписати йому своє майно. Матушці було дуже шкода Тимофія, але крайня убогість і голод змусили її погодитися. В один із днів вона взяла сина за руку і вирушила до ямщику. В цей час старшого брата вдома не було, але коли він повернувся, дізнавшись від сестри, що матінка з Тімкою пішли до ямщику, він кинувся, що є сил наздоганяти їх. А потім, наздогнавши їх, встав перед матушкою на коліна і почав благати її не віддавати Тимка ямщику. Він сказав, що краще сам піде по світу, але постарається вивчити його грамоті, і тоді можна буде прилаштувати його у паламарі або дячки. Матінка погодилася, і всі вони повернулися додому.

Навчання

В 1738 році Тимка матінка привезла для вступу в Новгородське духовне училище. У цьому ж році мати померла, і Тимофій залишився сиротою. На прохання його брата - причетників у Новгороді - його зарахували в Новгородську духовну школу, що діє при архієрейському домі, яку в 1740 році перейменували в духовну семінарію. Хлопчика Соколова як одного з найкращих учнів відразу ж зарахували і перевели на казенне утримання. І тоді він став отримувати безкоштовний хліб і окріп. Половину хліба він з'їдав, а іншу продавав і купував свічки, щоб читати духовні книги. Діти багатих купців часто сміялися над ним, наприклад, знайдуть оттопки його постолів і махають ними над ним замість кадила зі словами: «Величаємо тебе, святителю!» Навчався у семінарії цілих 14 років і закінчив її в 1754 році. Вся справа в тому, що в семінарії не вистачало вчителів. Провчившись чотири роки риторики, богослов'я та філософії і два роки граматиці, майбутній святитель Тихон Задонський став учителем грецької мови і богослов'я.

Постриг і нові призначення

Навесні 10 квітня 1758 року Тимофія постригают в ченці з ім'ям Тихон архімандрит Антонієва монастиря Парфеній (Сопковский). Ченця було тоді 34 роки. А потім він стає учителем філософії Новгородській семінарії. 18 січня 1759 року його призначають архімандритом Тверського Желтикова Успенського монастиря, і в цьому ж році він отримує посаду ректора Тверській духовній семінарії і викладає теологію. І до всього цього його визначають присутнім у духовну консисторію.

Святитель Тихон Воронезький Задонський: єпископство

Досить цікава подія відбулася перед тим, як він був хіротонісаний 13 травня 1761 року в єпископа Кексгольмського і Ладозького. Коли знадобився вікарій в Новгородську єпархію, на це місце було вибрано сім кандидатів, у нього увійшов і архімандрит Тихон. Настав день Великої Пасхи, в який повинен був кинутий жереб і визначений кандидат на посаду. Приблизно в цей же час архімандрит Тихон з преосвященним владикою Афанасієм служив Пасхальну Літургію в Тверському соборі. Під час Херувимської пісні архієрей знаходився біля жертовника і вилучав частинки, архімандрит Тихон, як і інші священолужащие, підійшов до нього зі звичним проханням: «Пом'яни мене, владико святий». І раптом він почув відповідь владики Афанасія: «Твоє єпископство нехай пом'яне Господь Бог у Царстві Своєму», а потім тут же осікся, додавши з посмішкою: «Дай Бог вам бути єпископом». У Санкт-Петербурзі в цей час тричі кидали жереб, і кожен раз він випадав з ім'ям Тихона. Однак на цій посаді він пробув недовго, до 1762 року, а далі його перевели головувати в Синодальну контору. Потім очолив Воронезьку кафедру святитель Тихон Задонський. Єпископ Воронезький і Єлецький Ионникий (Павлуцький) до цього часу вже помер.

Воронезька кафедра

На владику Тихона було покладено управління Воронезької єпархією, куди крім Воронезької губернії входили Курська, Орловська, Тамбовська і Область Війська Донського, на той момент все це потребувало серйозного перетворення. А так як вільні степи Дону в кінці XVII століття стали місцем укриття від урядових переслідувань сектантів і старообрядців, святителю було дуже нелегко боротися з настроями тогочасного церковного життя. Перешкоди його добрим намірам влаштовували окремі особи як світської влади, так і самого духовенства.
Але єпископа Тихона важливо було підготувати гідне спадщина розумних та освічених пастирів, тому він ввів суворе уставне богослужіння і требоисполнение. Під його керівництвом були утворені школи для бідних дітей священнослужителів і для самих священнослужителів. На духовні посади він шукав гідних, дбав не тільки про свою паству, але і про благоустрій і благоліпність храмів.

Керівництва та інструкції

У перший же рік служіння у Воронезькій єпархії він пише коротке повчання для священиків під назвою «Про седми Святих Тайнах», де описує справжні поняття про вчинені таїнства. Ще через рік їм створюється керівництво про те, як надходити духовним отцям на сповіді і як пробуджувати в них почуття щирого каяття, а інших, хто в цьому сповіданні журиться про своїх гріхах, вчив втішатися Божою милістю. У своїй єпархії святитель Тихон першим заборонила тілесні покарання для священнослужителів, які тоді були звичною справою, він також захищав своїх перед владою. Як справжній священик, він дбав про виховання пастирів, тому були відкриті два духовних училища в Єльці і Острогозьку, а в 1765 році він переробив Воронезьку слов'янську духовну школу в духовну семінарію і запросив викладачів з Києва і Харкова. Для морального виховання учнів семінарії їм знову ж таки була створена спеціальна інструкція.

Благочестя і турбота

Святитель Тихон Задонський був пригнічений непридатним станом воронезьких монастирів і тому написав 15 статей потіхи до ченцям. Він також писав особливі послання для народу, щоб вони читалися священиками перед своєю паствою. Таким чином, святитель боровся проти язичницьких відгомонів святкування Ярила і навіженого пияцтва в день Масляної. Єпископ Тихон завжди прагнув до усамітненого чернечого життя, проте нескінченні єпархіальні справи не давали ніякої можливості здійснитися цьому. Він постійно ополчался проти аморальних веселощів, скупості, сріблолюбства, розкоші, розкрадання і нестачі любові до свого ближнього, і майже ніколи не відпочивав. Часті неприємності і труднощі підкосили його здоров'я, у нього проявилися нервові та серцеві розлади і часті застуди з ускладненнями.

Побут і позбавлення

Владика жив у дуже простої і бідної обстановці, спав на соломі і ховався овчинним кожухом. З-за такого смирення над ним нерідко сміялися служителі церков. Але у нього була приказка: «Прощення завжди краще помсти». Як-то раз юродивий Каменєв дав йому ляпаса зі словами: «Не високоумь!», і той сприйняв такий несподіваний випад з вдячністю Богу і навіть став щодня годувати цього юродивого. Взагалі, всі образи і скорботи він терпів з радістю і дякував Богові за все, що він йому посилає. Святитель Тихон, єпископ Воронезький, Задонський чудотворець завжди був поблажливий до інших, проте дуже суворий до себе. Як-то раз під час Великого посту він зайшов у келію до свого друга схимонаху Митрофану, який сидів за столом з жителем Елецка Козмою Гнатовичем, а на столі у них була риба. Вони відразу зніяковіли, але святитель сказав, що любов до ближнього вище посту і тому, щоб вони не хвилювалися, сам покуштував з ними юшки. Він любив простий люд, втішав його і віддавав бідним всю свої грошові кошти і приношення.

Досягнення святості

Така його любов і подвиги самозречення прославили святого до споглядання Небесного і бачення майбутнього. У 1778 році він побачив в тонкому сні як Богородиця стояла на хмарах в оточенні апостолів Петра і Павла, а сам святитель Тихон встав перед нею на коліна і почав просити милості світу. Але апостол Павло виголосив такі промови, що відразу було зрозуміло, що світ чекають важкі випробування. Святитель тоді прокинувся весь у сльозах. На наступний рік знову святий Тихон бачив Богородицю зі святими отцями в білому вбранні. І знову впав перед Нею на коліна, став просити за когось із своїх близьких, і Свята Матір Божа сказала, що буде йому на прохання його. Святителю Тихону Воронезькому Задонскому Чудотворцю було відкрито багато доленосних подій для Росії. Зокрема, він передрік перемогу Росії у війні з Наполеоном у 1812 році.

Пророкування

До кінця життя він став молитися, щоб Господь підказав йому час кончини. І був йому голос на ранковій зорі: «тижневий». У цьому ж році він бачив світляний промінь, і на ньому стояли чудові палати, він хотів було зайти в двері, але йому сказали, що він зможе це зробити тільки через три роки, однак йому треба попрацювати. Після такого бачення святий Тихон усамітнився у себе в келії і рідко приймав у себе своїх друзів. Йому були заготовлені одягу і труну, який стояв у коморі, отець Тихон часто приходив до нього, щоб поплакати. Перед смертю в тонкому сні святитель Тихон Задонський побачив, як знайомий священик через Царські двері вівтаря виніс немовляти, якого святитель поцілував у праву щоку, і тоді той ударив його в ліву. Вранці святий Тихон відчув себе дуже погано, щека і ліва нога заніміли, рука стала трястися. Але він прийняв свою хворобу з радістю. А потім вже перед самою смертю він бачив сон, як з'явилась перед ним сходи до неба, по якій він намагається видертися, і у нього нічого не виходить з-за слабкості, тоді народ став допомагати, підтримувати і підсаджувати його все ближче до хмар. Свій сон він розповів одному, ченцеві Кузьмі, і разом вони зрозуміли, що близька кончина святителя.

Мирна смерть

Святий Тихон віддалився на спокій 17 грудня 1767 року. Йому було дозволено жити там, де він побажає, і тому спочатку він оселився в Толшевском Преображенському монастирі (40 км від Воронежа). Однак там була болотиста місцевість, клімат це не пішов на благо здоров'ю святителю, тоді він перебрався в Задонський монастир і там жив до кінця життя. Під час своїх недугах він постійно причащався Святих Тайн, незабаром йому було проголошено понад, що він з'явиться перед Господом в неділю 13 серпня 1783 року. У цей час йому було 59 років. У Задонском Різдво-Богородицькому монастирі знайшов свій вічний спокій святитель Тихон Задонський, його святі мощі і сьогодні знаходяться у Володимирському соборі. Його канонізація відбулася 13 серпня 1861 року за правління Олександра II. На могилі святого майже відразу ж стали відбуватися чудеса. Варто відразу ж відзначити, що храм святителя Тихона Задонського та Ігнатія Богоносця входять в цілий церковний містечко Різдво-Богородицького монастиря міста Задонська Воронезької області. За розповідями старожилів, ієродиякон Богородичного монастиря отець Віктор 1943 році знімав квартиру в однієї місцевої жительки - Е. В. Семенової, у якої більше десяти років на горищі зберігалася стародавня ікона святителя Тихона Задонського, і вона стала єдиною врятованої іконою з Володимирського собору в часи правління атеїстичної радянської влади. Її ще називають «гробовим» образом святого Тихона, вона зображує його на весь зріст і з часів прославлення його імені стояла за ракою мощей святого. Там вона і тепер перебуває.

Висновок

Молитви і Акафіст святителю Тихону Задонскому особливо читаються для того, щоб він уврачевал від душевних недуг - божевілля, депресії, біснування і алкоголізму. Цікавий факт полягає в тому, що святитель Тихон у творі «Біси» Ф. М. Достоєвського став прототипом літературного героя - діда Тихона - на що сам письменник і вказував, а монастир з'явився реальною основою художнього простору роману. Урочисті святкові служби у пам'ять святителя Тихона Задонського проходять 19 липня, 13 серпня.