"Кесарю - кесареве, а Богу - Богове": значення фразеологізму та його історія

Напевно, кожен хоч раз у житті чув твердження: «Кесарю - кесареве, а Богу - Богове належить». Однак не всякий розуміє значення даного фразеологізму. Тим більше мало хто знає історію виникнення цієї крилатої фрази.

Що значить «Богу – Богове, кесарю – кесареве»

Хоча існують численні варіації цього висловлювання, в оригіналі воно звучить так: «Віддайте кесареве - Кесареві, а Боже - Богу». Суть фразеологізму передається з допомогою іншої, не менш відомої ідіоми: «Кожному своє». Іноді значення цього фразеологізму інтерпретують як кожен повинен отримати те, що заслуговує (що йому належить).

Кесар - хто це такий?

Перш ніж дізнатися про історію появи цього фразеологізму, варто уточнити, кого називали кесарем і чому хтось повинен був йому щось віддавати. Як відомо, першим римським імператором став великий полководець і мислитель Юлій Цезар. Після нього Римська імперія вже так і не змогла повернутися до республіці. Після Юлія Цезаря нею завжди керували імператори. Оскільки всі вони шанували першого носія цього титулу, то спочатку додавали до списку своїх імен і прізвище великого Гая Юлія – «Цезар». Через кілька років слово «цезар» з власного імені перетворилося на загальне - синонім до «імператор». З тих досі в Римі кожного володаря називали цезарем. З латинської мови, якою говорили в Римській Імперії, слово «цезар» перекочувало в інші. Однак написане латиницею слово «caesar» в різних країнах читали по-різному, так як літера «c» в одних звучала як[к], а в інших як[ц], а «s» могла читатися як[с]або як[з]. Завдяки цьому в інших мовах слово «цезар» вимовлялося як «кесар», зокрема в слов'янських, хоча тут використовувалися обидва варіанти. До речі, з роками «цезар» перетворився в «цар» - так стали називати правителів, як і в Римській Імперії.

Хто сказав: «Богу – Богове, кесарю – кесареве»?

Розібравшись, кесар - хто це, варто уточнити автора знаменитої фрази. Належить це висловлює Ісусу Христу - однієї з найвідоміших особистостей за всю історію людства.

Історія появи фразеологізму

Як відомо, у часи, коли жив Ісус, що його батьківщина була вже давно підкорена римлянами і перетворена на одну з провінцій. І хоча загарбники досить непогано управляли ізраїльським народом, ставлячись з повагою до їх культури і віросповіданням, нащадки Авраама мріяли звільнитися. Тому періодично виникали змови і повстання. Але римським владі вдавалося їх придушувати. Незважаючи на це, ненависть до окупантів в народі була сильна. Знали про це фарисеї - одна з найсильніших релігійних організацій євреїв, яка користувалася у народу повагою і часто володіла величезною владою.
В той час коли Ісус став активно проповідувати й творити дива, за короткий час Він придбав величезну владу над народом, і фарисеї почали заздрити Йому. Тому окремі їх представники шукали спосіб дискредитувати «конкурента» в очах суспільства.
З цією метою Ісусу розставляли різні пастки і задавали каверзні питання. Один з них стосувався податі: чи потрібно її платити цезарю. Задавши це питання, один із фарисеїв розраховував зловити Христа на слові. Адже якщо Він стане на бік народу і відповість «Ні, не треба платити», фарисеї зможуть оголосити Його бунтівником і віддати римлянам. Якщо Ісус погодиться з тим, що податі ненависним римлянам все ж таки потрібно сплачувати, народ відвернеться від Нього. Але, як зазначено в Біблії, Христос вмів читати думки і бачити наміри людей. Побачивши справжню мету хитрого питання, Він попросив дати Йому монету. І запитав у людини, що поставила питання, чий профіль зображений на ній. Здивований фарисей дав відповідь, що цезаря (кесаря). Мовив Ісус йому в відповідь: «Віддавайте кесарю - кесареве, а Богу - Богове».
Значення фразеологізму в даному випадку означало, що треба віддавати кожному те, що має. Кесарю – монети з його ликом, які він і ввів у завойованій країні, а Богові хвалу і слухняність.

Де і за яких обставин вперше згадується ця фраза?

Чимало сказано про ідіомі «Кесарю - кесареве, а Богу - Богове». Значення фразеологізму, його автор і історія появи тепер нам відомі. Варто уточнити, де саме згадується ця крилата фраза. Звичайно ж, у Священному Писанні. Тут про життя Христа, а також Його діяннях розповідають цілих чотири Євангелія. У них учні своїми словами намагалися описати, що вони пам'ятали про Вчителя. У трьох з чотирьох Євангелій практично ідентичний розповідь про появу ідіоми «Віддавайте кесарю - кесареве, а Богу - Богове». Значення фразеологізму в цих джерелах теж однакове. Винятком є четверте Євангеліє від Апостола Іоанна, де взагалі не згадується про таку подію. Серед теологів існує версія, що пояснює практично однакові опису одного і того ж події різними людьми в різних місцях. Вважається, що в часи Христа існувала невелика книга, де були записані основні тези проповідей Ісуса, але пізніше вона була загублена. При написанні Євангелій учні використовували цитати з цієї книги, де, можливо, і була знаменита фраза «Віддайте кесареве - кесареві, а Боже - Богу». Однак ця теорія піддається гострій критиці, так як малоймовірно, що книга такої важливості могла бути просто так загублена. Вже майже двадцять століть минуло з тих самих пір, як Христос сказав знамениту фразу: «Віддавайте кесарю - кесареве, а Богу - Богове». Значення фразеологізму за ці роки залишилося незмінним, як це буває з воістину мудрими словами.