Бестужев-Марлінський: біографія та фото

Бестужев-Марлінський є одним із найвизначніших представників романтичного напрямку у вітчизняній літературі. Його повісті, вірші, а також критичні статті користувалися великою популярністю свого час, і кожен вихід його твору був подією в літературному житті нашої країни. Він також відомий як учасник декабристського повстання і як друг Пушкіна.

Деякі факти життя

Бестужев-Марлінський, біографія якого нам цікава, народився в 1797 році в збіднілої, але знатній дворянській родині. Його батько також був пов'язаний з літературою, брав участь у видавничій діяльності, мати походила з міщанського середовища. Їх син навчався в Гірничому кадетському корпусі, але, не скінчивши курсу навчання, вступив на службу. Він був ад'ютантом при керуючому шляхами сполучення, потім вступив на військову службу. Його полк стояв під Петергофом в містечку Марлі (за назвою якого він згодом узяв собі письменницький псевдонім). До цього ж часу відноситься початок його літературної діяльності.

Перші роботи

Бестужев-Марлінський був прихильником романтичного напряму, риси якого проявилися в його ранніх творах «Роман і Ольга», «Ревельський турнір» та інші. Він активно співпрацював з провідними журналами того часу, а згодом разом з іншим поетом Рилєєвим випускав власний альманах «Полярна зірка», на сторінках якого розміщував свої критичні статті, присвячені роздумам про сучасну літературу і творах минулого. Його думки й ідеї всякий раз викликали жваву полеміку в літературних колах, оскільки в ці роки якраз точилися дискусії з приводу того, в якому напрямку має розвиватися вітчизняна поезія і проза.

Літературні погляди

Бестужев-Марлінський різко виступав проти класицизму, стверджуючи, що цей напрям вже застаріло. Разом з тим, він ратував за утвердження романтизму в літературі. Письменник був прихильником таких поетів, як Шекспір, Шіллер, а в особливості, Байрона. Він стверджував, що принципи, висунуті цими авторами, повинні стати основою розвитку вітчизняної літератури. Сам поет вважав за краще зображати людей з сильними, неабиякими характерами, з сильними пристрастями, бунтарів по натурі. У ті роки це було дійсно новим словом в літературі та критиці. Відомий публіцист Бєлінський дуже високо оцінював статті автора.

Участь у декабристском русі

Бестужев-Марлінський входив у «Вільне суспільство любителів російської словесності», де був постійним членом. В цей же час він входив у товариство декабристів і навіть брав участь у подіях на Сенатській площі. Він сам вивів солдатів Московського полку, однак після поразки виступу добровільно здався владі. За участь у русі він був розжалуваний і засуджений до двадцяти років каторжних робіт, замінених посиланням у Сибір. Він був відправлений до Якутська, де зайнявся вивченням побуту і культури місцевих народів. Згодом на основі своїх спостережень він написав ряд статей про життя в цьому регіоні.

На Кавказі

Олександр Бестужев-Марлінський через деякий час був переведений на службу з правом вислуги. Він відправився служити на Кавказ, де брав участь у боях з горцями, проявляючи мужність і безстрашність, за що був нагороджений. Цей період знаменний в історії його творчості тим, що саме тут він створив свої найвідоміші твори.
Створив Бестужев-Марлінський повісті, які стали значущим явищем в історії вітчизняної літератури періоду романтизму. До найбільш яскравих творів відносяться «Лейтенант Білозір», «Аммалат-бек» та інші. Їх особливостями є те, що в них письменник вивів абсолютно новий тип героя: людину неординарну, з сильними почуттями і темпераментом. Його персонажі несуть на собі відбиток байронівського романтизму. Цим вони й залучали сучасників, так що кожна нова повість автора очікувалася з нетерпінням. Бестужев загинув у 1837 році в битві, його тіло так і не було знайдено.

Повість

Бестужев-Марлінський, короткий зміст повістей якого носить явний відбиток романтизму, який звертав увагу на зображення сильних особистостей і незвичайних пригод. Така, наприклад, його повість «Замок Нейгаузен», яка присвячена опису дружби двох супротивників: лицаря і новгородського сотника, які, будучи ворогами на полі бою, все-таки поважали один одного. Такий прийом був у цілому характерний для романтичних творів. За мотивами цього твору у радянський час був знятий фільм, що говорить про те, що твори письменника ще користуються популярністю.

Дружба з Пушкіним

Творчість Бестужева-Марлинского слід розглядати в контексті епохи, коли великий вплив мали віяння романтизму, проникали в нашу країну із західноєвропейських країн. На цьому ґрунті письменник подружився з Пушкіним, який в ранній період своєї творчості також віддав данину даному напрямку. Саме тому письменник охоче публікував романтичні вірші Олександра Сергійовича у своєму альманасі, а також уривки з його поем «Кавказький бранець», «Цигани». Останній твір Бестужев особливо цінував високо. Однак дуже скоро Пушкін став створювати реалістичні твори, які відповідали потребам освічених кіл і читаючої публіки. Бестужев ж залишився прихильником романтизму. Тим не менш, обидва поета зберегли дружні стосунки. Вони регулярно обмінювалися листами. Відомо, що Пушкін дуже високо цінував повісті Марлинского, деякі з них навіть зробили на нього відоме вплив (наприклад, повість «Заметіль»).

Значення творчості

Твори Бестужева справили великий вплив на сучасну літературу. В цей час намітився перехід від класицизму до романтизму. Тому освічені кола того часу проявляли жвавий інтерес до його творчості. За спогадами сучасником, повісті Марлинского відкрили новий етап у розвитку вітчизняної літератури. Але вже дуже скоро стали виходити твори реалістичного характеру. Це, в першу чергу, повісті Пушкіна і Гоголя, які відмовилися від романтизму і перейшли до реалістичного зображення життя. Їх твори позначили нову тенденцію в прозі, коли письменники стали описувати життя такий, яка вона є. На тлі цих робіт твори Бестужева-Марлинского загубилися і через деякий час були забуті. Тим не менш, його творчість стала помітним явищем у вітчизняній літературі. Його роботи мали вплив і на творчість Лермонтова (на роман «Герой нашого часу», а особливо на драми письменника).